Ой, покинь, моя наречена, співати! Бо мене Вітчизна бере у солдати, Наче ясне небо обклало грозою, Плач, моя кохана, залийся сльозою. Більше ми не стрінемось босі на лузі, Бо мені онучі надінуть на нозі,
А ще кажуть, що сам міністр оборони Дасть мені рушницю і видасть патрони.
А я не хочу я я не хочу в армію А я не хочу в армію не хочу я
А в селі у нас є і річка, і воля, крихітка порічка й висока тополя,
І дівчата в ніч на Івана Купала... Скільки їм не грай на баяні - все мало.