Эпицентр

Шукати роботу по гіпермаркетах на невідповідну досвіду і освіті посаду змусила криза-хапалась за кожну вакансію у більш-менш соліджній компанії. Ставлення до себе на співбесіді зустріла аналогічне- як до здихаючого від голоду раба, який шукає нового господаря (у той час масових скорочень цим грішили 90% роботодавців). Співбесіда пройшла у стилі : "та що ви не кажете", "щось мені не віриться, що ви у нас пахати подужаєте, ні сил ні розуму не стане", "подивіться на ці гори товару, вам це руцями розставляти", "були тут до вас дівчата, за три дні здулись, і з вами таке буде". Ну і класичні дурнуваті питання типу "Продайте мені степлер" чи "Скільки заробляють ваші батьки" (я би за таке всіх цих HR до стінки поставила)
Моталась я до них три рази, сподіваючись, що всі ці цирки були лише тестами на витривалість, і за проявлену мужність, можливо, кращу посаду запропонують. Ан-нєт. Під час четвертого дзвінка кадровички послала їх- сказала, що знайшла уже роботу. Дотепер із цікавості переглядаю портали пошуку роботу: їхні вакансії висять ВІЧНО. Одне із двох: або умови роботи ще нестерпніші ніж співбесіда, або HR ходить на роботу виключно заради самоствердження за рах. пошуковувачів роботи. Скоріше за все, два варіанти вірні. Нє той дорогой ідьом таваріщі!
П.С. Дякую, що відлякали. Витратила би час ХЗ на що. А так і робота хороша незадовго після того підвернулась )))

Влаштовували мене туди на роботу 4 місяці, першу співбесіду пройшов в кінці червня, менеджер з персоналу старалась випитати інформацію (як зробити те, се), тобто вона сама могла її використовувати для себе в майбутному в комерційних цілях, но не на дурачка натрапили, чекаючи другої співбесіди пройшло 3 місяці, як виявилось вона забула і поїхала в луцьк набирати людей, а на її місце взяли маряну, це просто кошмар, сама щойно вилупилась з яйця а вже такий гонор, і людину з величезним досвідом керівної роботи саме з буд матеріалами пхати на продавця, я був в шоці, але більше я не був на співбесіді, спочатку вона про мене забула, потім забила, потім не було начальника і потім не брала трубки, я був в шоці........Тут вже її згадували на сайті, я тішуся що не пішов працювати на них, щей з понаднормовим робочим днем, ніякою їжею (гімно) і постійними докорами, як їх продавці розказують. Маряна жесть !!!!!!

Да, одно собеседование с Йоланой Каменчук - руководителем отдела HR компании "Эпицентр" - обширная тема и заслуживает особого внимания.
Явившись на собеседование, я не застала ее на месте. Подождав около 5 мин., я позвонила ее на мобильный и произошел следующий диалог:
- Вам насколько было назначено?
- На 11-ть.
- А сейчас сколько?
- 11:05
- Хорошо, подождите минут 10-ть (оказалось, что Йолана Каменчук соизволила в это время принимать пищу). Ок... Однако, мне пришлось ждать около часа. (к этому времени уже образовалась небольшая очередь из таких же "счастливчиков"). Что происходило дальше, было похоже на какой то кошмарный сон. Она устраивала
"дуэль на взглядах", "сверлила глазами" и очень нервничала, когда ей первой приходилось отводить глаза в сторону. Она подавалась всем телом вперед, как бы нависая и "давя своим авторитетом" на собеседника. Беседа проистекала в точности, как и описали выше соискатели на должность ВЭД. Была "вытянута" абсолютно вся, не имеющая отношение к предполагаемой должности, информация.
Степень адекватности этого человека, занимающего должность HR, не совсем ясна. Но она уверенно может претендовать на звание самого бестолкового HR-а 2009 года, благодаря своему хамскому поведению.

До того, как я пришла на собеседование, ничего плохого про компанию не слышала. Но теперь я знаю точно - работать туда не пойду ни за какие коврижки. Во-первых, пришлось прождать целый час, пока подойдёт очередь (все кандидаты стояли в коридоре, ни о каких столиках и стульчиках я уже не говорю), хотя меня по телефону попросили подойти пораньше, чтобы к указанному времени была уже заполнена анкета. Из разговора с другими кандидатами я узнала, что час прождать - это мне ещё повезло, они туда приходят не первый раз, и иногда приходится ждать и по полдня. Во-вторых, само собеседование проходило в ключе "да что вы говорите?" с издевательской улыбочкой и глупыми вопросами, еле сдерживала себя, чтобы встать и уйти. такое впечатление, что их специально обучали, как покаверзнее провести собеседование. Кроме того, кабинеты совершенно не приспособлены для собеседований, а тем более для работы, и представляют собой просто огороженное пространство в торговом зале, где постоянно стоит шум, и поэтому приходилось несколько раз переспрашивать. Если уже на этой стадии ярко выражено неуважительное отношение к сотрудникам, мне страшно подумать, что может быть в процессе работы. А ещё как человек, знающий, что каждую секунду мы формируем своё будущее, хочу обратиться к сотрудникам компании, которым выпала миссия проводить интервью (как ведут себя другие, просто не знаю): подумайте, какие энергии вы к себе привлекаете, и какое будущее поджидает вас за углом.
Эти строки были написаны не с обидой, а с заботой.